Свято-Троїцький Браїлівський жіночий монастир

30.05.2017

Адреса: вул. Монастирська, 1, смт. Браілів, Жмеринський район Вінницької області. тел. +38(04332)33933, 33172


Розклад богослужінь у будні дні:
6:00 – Полуношница
7:00 – Акафіст Божій Матері Браілівській на розспів
8:00 – Часи й Божественна Літургия
16:00 – Початок Вечірнього богослужіння (у зимовий період)
17:00 – Початок Вечірнього богослужіння (у літній період)
Розклад богослужінь у недільні й святкові дні:
7:00 – Полуношница
8:00 – Акафіст Божій Матері Браілівській на розспів
9:00 – Часи і Божественна літургія


Свята в монастирі:
19 березня – Святкування Браілово-Ченстоховській ікони Божої Матері
7 квітня – Престольне свято правого бокового вівтаря Соборного храму на честь Благовіщення Б. М.
22 травня й 19 грудня – Престольне свято Свято-Миколаївського храму
День Святої Трійці – Престольне свято головного Собору монастиря
Третій день Святої Трійці (вівторок) – Святкування Перенесення ікони Б.М. Браілово-Ченстоховської, 1995 р.
15 вересня – Престольне свято нижнього храму преп. Антонія й Феодосія Києво-Печерських
14 жовтня – Святкування ікони ікони Божої Матері Браілово-Почаївської
17 грудня – Престольне свято лівого бокового вівтаря Соборного храму на честь св.вмч. Варвари


Браїлів – селище історичне. Одне з найдавніших на Поділлі. Свою назву воно запозичило від назви річок Брала і Рів, і в давнину містечко називалося Брагірів. У 1768 році в Браїлові було завершено будівництво ансамблю Троїцького монастиря. В кінці минулого століття о. Ігнатій Лотоцький, який служив у Браїлівському монастирі у 1895-1898 рр., писав: “Ще здалеку привертає увагу гарний вигляд містечка і особливо великі монастирські корпуси, над якими височіють церква і дзвіниця. Брудне єврейське містечко… на деякий час применшує ваше захоплення. Зате потім ще відрадніше стає на душі, коли ви в’їжджаєте в монастирські ворота, і після шуму та брудної суєти вас охоплює непорушна тиша. Брудна вулиця змінюється чистим і просторим монастирським подвір’ям, краси якому додає тиша та новонасаджена зелень. Великий монастирський храм постає прямо напроти в’їзду в монастир. За ним тягнуться корпуси, окремі флігелі, а ще далі – господарські приміщення. Кругом чистота і порядок. Помітно старання черниць надати своїй обителі вигляд облаштованого монастиря”. В монастирі було 3 храми: Троїцький (найбільший, побудований 1778 р.), Преподобних Антонія та Феодосія Печерських, Св. Миколая. Діяло училище, де навчали дівчат-сиріт та дочок дияконів.

З початком комуністичної епохи для монастиря почались важкі часи. З будинків залишили монахиням лише один. За нього їм довелося платити, бо всі приміщення радянська влада відібрала і тепер надавала на правах оренди. Монастирі навмисно почали доводити до злиденного стану. В 1925 р. в Браїлівському жіночому монастирі проживало 145 сестер, з них працездатних 53, інші 92 – старі, потребували догляду за собою. Монастир існував виключно на кошти, здобуті особистою працею: зимою – шитвом, влітку – польовими роботами у селян, в сільгоспартілях. Землю, яка належала раніше монастирю, відібрали. Весь сільгоспреманент забрав Жмеринський райколгосп у 1923 р.

Єдиним засобом для існування була праця 53 осіб. Їхнього заробітку не вистачало, до того ж потрібно було оплачувати приміщення, що для монастиря було непосильним. Для сплати за приміщення збували навіть одяг, посуд, й інші особисті речі. Восени 1932 р. селяни з сіл Москалівка і Козачівка сховали частину врожаю в Браїлівському монастирі, і їх звинуватили у злочинах проти радянської влади. Серед обвинувачених була і сестра Жукова, якій інкримінували наклепи на колгоспи. Вона була засуджена до ув’язнення. ГПУ прилаштувало до цієї справи також ієромонаха монастиря Бориса (3 роки табору) і єпископа Петра, керуючого Подільською єпархією (заслано на 3 роки до Казахстану), священика Іоанна Шиповича (5 років заслання до Сибіру). У грудні 1932 р. обласна газета “Більшовицька правда” писала: “Монастир – це кубло контрреволюції, і це засвідчує переховування в його стінах близько 1000 пудів куркульського хліба, що його знайшла Козачівська сільрада. Це кубло треба негайно провчити”. Знайдений хліб відібрали, і не лише хліб. У монастиря забрали всі продукти, навіть огірки і помідори. А потім селян з оточуючих сіл примусили проголосувати за закриття обителі, яка намагалася врятувати їх від голоду.

Територія Браїлова під час 2 світової війни входила до складу Транстністрії (Задністров’я), тобто в зоні окупації Румунії. В 1942 р. монастир був відкритий, як багато храмів і монастирів на той час. В 50-х рр. XX ст. наступ на монастирі в області поновився ще з більшою силою. В 1955 р. їх залишилося лише 2 – Браїлівський та Барський. Становище в Браїлівському монастирі було складним. Про це свідчить зокрема заява настоятельниці ігумені Глафіри до облвиконкому (1956 р.), в якій йшлося про те, що територія монастиря зруйнована автомашинами. Руйнується передній фасад воріт. У воротах є дві кімнати, одну займає олієзавод, де приймають молоко, а іншу – електростанція, яку незаконно експлуатують і не ремонтують. Потрібна охорона, необхідно провести ремонт воріт і приміщень. Але в обласного керівництва були зовсім інші плани. В 1962 р. монастир було знову закрито. Тому передувала велика робота партійно-радянських органів. Був закритий Барський монастир. Всіх сестер перевели в Браїлів. Барську чудотворну ікону Божої Матері сестри принесли з собою.

В 1989 р. монастир було повернуто Православній церкві. 19 березня 1990 р. відслужена перша служба. За 10 років відновлено храм, що був завалений сміттям. Збудували дзвіницю, зробили внутрішню і зовнішню реставрацію всього корпусу і зовнішньої частини Троїцького собору. Відновлено церкву св. Миколая. В монастирі є свої шановані святині. Це ікони Божої Матері Браїлово-Почаївська та Браїлово-Ченстоховська та Троєручиця. Про останню відомо, що написана вона на початку ХІХ ст. на Афоні, і в перші роки гонінь від безбожної влади постраждала від невіруючих вандалів. Серце стискається від погляду на пошкодження, завдане святині тупим предметом. В 20-х роках сестри хотіли відреставрувати образ, та почули голос Божої Матері: “Не торкайтеся Мого лику, нехай залишається таким, як є”.

В Троїцький собор повернулася також ікона, яку було написано спеціально для Браїлівського монастиря – це ікона святого Великомученика і Цілителя Пантелеймона. Поки невідомо, де знаходяться дві великих престольних ікони – великомучениці Варвари та Боголюбська ікона Божої Матері. Є в обителі ковчежець з мощами святих угодників Божих З 1995 р. монастирем керує настоятелька ігуменя Антонія (Стеценко).