Історія аеропорту

В довоєнний період на повітряній лінії Москва-Прага недалеко від міста Вінниця біля села Стрижійка був споруджений радіомаяк і посадкова площадка. В січні 1941 року на напостійне базування туди прибули дві ланки літаків По-2.Так,на базі радіомаяка був створений перший аеропорт на Вінниччині. Начальником аеропорту був Василенко Андрій Тимофійович.

В липні 1941 року у зв’язку з початком Вітчизняної війни особовий склад аеропорту і літаки По-2 в складі Київської особливої авіагрупи ЦПФ були задіяні для обслуговування потреб фронту. Після визволення території Вінницької області від фашистських окупвантів в квітні 1944 року біля того ж села Стрижійка провели посадку 5 літаків По-2 Київського авіазагону.Так відновив свою роботу аеропорт в місті Вінниця.

В квітні 1945 року на базі авіаланки було створено авіазагін, командиром якого і начальником аеропорту став Воропаєв Петро Васильович. Втому ж 1945 році аеропорт із Стрижійки перейшов на військовий аеродром в 3 км на схід від міста Вінниця.

З аеропорту виконувалися рейси в районні центри, де були аеродроми. Доставляли пасажирівпошту, окремі вантажі. В 1952 році з аеропорту було відправлено 2000 пасажирів і 160 тонн пошти та вантажу.

В 1954 році 266 авіазагін було перетворено в 94 об’єднаний з аеропортом авіазагін. До нього з 1955 року входили, окрім авіаланки і аеропорту в Житомирі, ще й авіаескадрилья і аеропорт в Рівному. Військовий аеродром спільний з аеропортом Вінниця мав обмежені повітряні підходи з боку міста і був обмежений шляхом на місто Немирів і річкою. Для будівництва злітнопосадкової смуги для експлуатації літаків з ГТД необхідно було знайти нову ділянку. В старому аеропорту в 19521962 роках вже були побудовані аеровокзал на 100 пасажирів, готельАТБ, гараж,службове приміщення,склад та інші об’єкти.

Комісія по вибору місця будівництва нового аеропорту намітила ділянку біля села Гавришівка у 8 км на схід від міста Вінниця. Будівництво ЗПС було доручено будівельникам Ладижинської ГЕС.

В 1976 році будівництво ЗПС довжиною 2220 метрів було закінчено, і місто Вінниця отримало можливість приймати літаки Іл-18. В ті роки паралельно з будівництвом ЗПС були побудовані: пасажирський павільйон, командно-диспетчерський пункт та інші об’єкти. В кінці сімдесятих років злітно-посадкова смуга була подовжена до 2500 метрів, що дало можливість приймати літаки Ту-154.

Завершальним етапом забудови нового аеропорту Гавришівка було будівництво і введення в дію в 1985 році аеровокзального комплексу, розрахованого на обслуговування 400 пасажирів за годину.

Вирішальну роль в будівництві нового аеропорту Гавришівка мали заступник начальника, а пізніше директор аеропорту Коларж Віталій Олексійович і підлеглі йому начальники і інженери служб аеропорту. Велика допомога надавлася першим заступником голови Вінницького облвиконкому Туніком.

У 80-і роки Вінниця була зв’язана прямими рейсами з Москвою, Києвом, Мінськом, Ригою, Донецьком, Луганськом, Чернівцями, Запоріжжям та іншими містами.

В ті роки аеропорт обслуговував 350-400 тисяч пасажирів на рік, з аеропорту відправлялися 5-6 тисяч тонн вантажу та до 1000 тонн пошти.

В 1993 році аеропорт виділився в самостійну юридичну особу. З того року по 2002 рік аеропорт очолював Коларж В.О.

В кінці 2001 року аеропорт передано з державної власності (Міністерство транспорту України) у власність територіальних громад Вінницької області (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року №297-р).

За період з 2001 по 2008 років директорами аеропорту були: Марчук В.І.,та Гуменчук В.Л.

З 28 жовтня 2008 року розпорядженням ВОР №165 від 24.10.2008 р. директором ВОКП” Аеропорт Вінниця ” призначено Мазурця Я.Л.